ЖИТТЄВІ СИТУАЦІЇ

Спробуємо розібратися у поведінці дітей та реакціях батьків, що викликані негативними проявами кризи, та зарадити конфліктам.

Ситуація № 1

- Марино, принеси, будь ласка, книжку, - ласкаво просить мама.

- Не принесу, - твердо відповідає Маринка.

- Давай, онучко, я тобі допоможу, - як завжди, пропонує бабуся.

- Ні, я сама, - уперто заперечує дівчинка.

- Підемо погуляємо.

- Не піду.

- Йди обідати.

- Не хочу.

- Послухаємо казку.

- Не буду.

Аналіз : симптом, який тут проявився, - це негативізм. Якщо батьки кожного разу будуть погоджуватися з дитячими ” Не “, то дуже скоро зіштовхнуться з маніпулюванням з боку дитини. Вийти з такої ситуації можна, якщо пояснювати причини його відмови. Наприклад : ” Ти не можеш принести книжку, бо допомагаєш татові “. Зазвичай діти ” чіпляються “ за подібні підказки дорослих.

Ситуація № 2

Мама одягає сина в дитячий садок і дуже поспішає, спізнюється на роботу :

- Та що ж ти так довго одягаєшся, дай, я одягну тобі брюки!

- Я сам, - відповідає цілком спокійно син.

- Ні, ти робитимеш це дуже довго!

Мама одягає сина, хлопчик опирається, плаче. Потім знімає брюки і надягає їх самостійно.

Аналіз : Дитяча норовливість часто викликає батьківське невдоволення. Проте мама у наведеній ситуації лише і собі, і дитині зіпсувала настрій. Хлопчик і надалі намагатиметься проявити свою самостійність, але в умовах маминого постійного супротиву таке прагнення переросте у протест-бунт та матиме ознаки перманентного конфлікту. Подолати наслідки такої ситуації можна лише навчившись організовувати, насамперед, себе : наприклад розпочати ранковий підйом на 15 – 20 хвилин раніше, щоб дати дитині можливість задовольнити свою потребу в самостійності.

Ситуація № 3

Михайлик захоплено грається машинками, вибудував для них дорогу і гараж. Та ось бабуся попереджає, що хлопчик має закінчувати гру та йти обідати :

- Михайлику, збирай іграшки, будемо обідати, - попереджає бабцся.

- Я ще не хочу їсти, я граюся!

- Михайлику, ходи їсти.

- Не заважай мені!

- Онучку, я стіл вже накрила, ходи…

- Ти мені набридла, чому ти мені заважаєш!

- Та хіба я заважає, - дивується бабуся, - Я кличу найвправнішого водія заїхати на заправку : автомобіль заправити і самому пообідати та відпочити, перш ніж далі вирушати у дорогу.

Хлопчик побіг їсти.

Аналіз : Треба визнати, що наведений приклад реагування дорослих на дитяче свавілля та зухвалі заяви є радше винятком, аніж правилом. Побутує думка, що лише відстоюючи свої вимоги, вимагаючи їх беззаперечного виконання, дорослі підтримують свій авторитет. Проте така поведінка лише загострює бажання дитини відстояти свою незалежність. Поведінка бабусі є вдалим зразком того, як саме дорослий має реагувати на дитяче прагнення бути дорослим – зі своїми бажаннями, уподобаннями тощо.

Ситуація № 4

Трирічний Ілля грається кубиками. До нього підповзає його сестричка, якій ще немає року, і намагається взяти кубик. Ілля б’є дівчинку по руці. Мала плаче. На мамине запитання : ” Що сталося?“, хлопчик заявляє : ” Тепер вона знає, хто тут головний!“.

Ситуація № 5

- Соня раптом розучилася робити те, що вже давно і добре вміла – жаліється мати.

- Учора змусила мене годувати її з ложки обідом : ” Мамусю, у мене ручка болить, я не можу… Я розлила… Я забруднилася … “

Напередодні мама відмовилася посидіти біля дівчинки, поки вона засне, бо мамі ще треба вкладати її півторарічну сестру.

Ситуація № 6

Серед чотирьох стільців на кухні є один, що відрізняється кольором свого сидіння. Хлопчик, якому щойно виповнилося два з половиною роки, криком і плачем змушує старшого восьмирічного брата вставати з цього особливого стільця щоразу, як той сідає, і сам вмощується на ньому. Якщо ж на стілець сідають тато чи мама, крикливо-вередливої реакції маленького тирана немає.

Аналіз : Однозначне сприйняття батьками стосунків між братами та сестрами - ”старший = дорослий = має любити і поступатися “, а ” менший = маленький , якого не можна ображати = завжди правий “ - може лише загострювати ситуацію їх взаємодії і посилювати несприйняття дітьми одне одного.

Зрозуміло,що менші діти потребують підвищеної уваги батьків, проте не варто давати старшим дітям привід сумніватися у любові тата і мами до себе. У ситуаціях 4 і 5 описано спробу старшої дитини привернути увагу батьків до себе – лише шляхи різні.

У ситуації 6 ревнощі поєднані зі свавіллям молодшого хлопця по відношенню до старшого, який є безпечнішим у порівнянні з батьками. Така ситуація є загрозливою для стосунків не лише між дітьми, ай між батьками й старшим сином. Батьки повинні вибудувати рівні стосунки між братами. Для цього, насамперед, слід проявити твердість своїх вимог до меншого та підняти авторитет старшого як свого першого помічника.

Також батькам варто пам’ятати, що діти мають право переживати негативні емоції стосовно одне одного, говорити, що не люблять чи ненавидять свого брата чи сестру. Найбільшою помилкою батьків є заборона дитині мати і виражати своє негативне ставлення й однозначний наказ : ” Люби, адже це твій братик ( сестричка)“. Батьки мають показати, що вони розуміють почуття дитини : ” Я розумію – ти розлючений через те,що малий зруйнував твою башту. Він просто не розуміє твоїх дорослих ігор і грається по своєму. Але, якщо ти мені допоможеш і пограєшся з ним трохи, то за 10 хвилин я звільнюсь і заберу його, а ти зможеш збудувати ще кращу башту“. У цьому прикладі мама приймає негативне ставлення старшого сина до меншого, показує своє розуміння емоційного стану старшого хлопця і значимості його діяльності ; дає шанс проявити великодушність – допомогти їй – і продовжити гру з кращими результатами.

Ситуація № 7

Тато зробив доньці зауваження, щоб вона не хитала ніжками, коли сидить за обіднім столом. За мить дівчинка вже хитала ногами під столом з явним прагненням торкнутися ними батька. І коли це сталося, батько вивів її з-за столу з такими словами : ” Ти маєш вибачитися за свою поведінку і своє ставлення до мене “. На що почув від дитини : ” Я тебе не люблю!“. Далі розгорівся скандал.

Аналіз : Симптом знецінення є найболючішим для батьків. Проте батьківський авторитет не з’являється за вказівкою. Така поведінка батька здатна викликати у дитини страх і розпач, а на місці страху нічого, крім зневаги та байдужості, не з’являється! Батькові варто було показати своє розчарування поведінкою доньки : ” Ну, якщо тобі подобається хитати ногами, тоді тобі ліпше обідати самій. Та й до кафе нам не варто йти, бо ніхто не захоче сідати разом з нами за столик “.

А на почуте від дитини ”Я тебе не люблю “ є лише одна правильна відповідь : ” А я тебе люблю!“

Коментарi